Ґрунт як основа кліматичної стратегії агросектору: виклики та перспективи для України

У порівнянні з секторами економіки, залежними від викопного палива, такими як енергетика, металургія чи виробництво добрив, позиція агросектору щодо кліматичної повістки не завжди очевидна. Багато хто дивиться на це лише з точки зору впливу несприятливих погодних умов на врожай. Це важливий, але не єдиний аспект.

По-перше, важливо розуміти: агросектор — другий за обсягом глобальних викидів парникових газів після енергетики. Одним із найбільших джерел є землекористування: викиди від внесення азотних добрив, обробітку ґрунту та спалювання палива агротехнікою.

По-друге, рослинництво дійсно надзвичайно вразливе до фізичних впливів кліматичних змін. Йдеться про хронічні ризики, а саме довгострокове зміщення природно-кліматичних зон, що змінює придатність земель для вирощування традиційних культур; а також про гострі ризики – збільшення частоти екстремальних погодних явищ протягом сівозміни, що ми бачимо у щорічних оцінках.

Водночас агросектор має унікальну можливість зменшувати впливи змін клімату (англ. climate mitigation) завдяки здатності ґрунту накопичувати органічний вуглець. Це так звані carbon removals, тобто вилучення вуглецю з атмосфери та його зберігання у природних екосистемах. Позитивна динаміка може бути досягнута в результаті застосування регенеративних практик (англ. regenerative practices або carbon farming), серед яких найбільш ефективними є інтеграція покривних культур і сидератів у сівозміну, внесення інгібіторів нітрифікації та ощадливий обробіток ґрунту.

Але максимізувати цей потенціал непросто. Серед основних причин — методологічні труднощі обліку викидів у рослинництві та динаміки органічного вуглецю в ґрунті. На відміну від викидів від індустріальних процесів, де відомі технічні характеристики, чіткі масові баланси, експериментально визначені коефіцієнти вуглецеємності, тут йдеться про складні біохімічні процеси, чутливі до зовнішніх факторів. Для точності потрібно опиратися на лабораторні аналізи ґрунту та процесні моделі, адже зміни відбуваються у довгостроковій перспективі.

Крім того, накопичений вуглець важко утримати через властиву динамічність процесів: сівозміна, агротехнології, погодні умови, врожайність – усе змінюється щороку, а разом із цим і обсяги викидів та вуглецевого накопичення.

Європейський підхід: ставка на довгострокове здоров’я ґрунту

Отже, ґрунт — це основний актив не лише для продуктивності й забезпечення продовольчої безпеки, а й для реалізації кліматичних дій. Це взаємопов’язані аспекти, і одне не може довго працювати без іншого. В цьому унікальність кліматичного контексту для агросектору порівняно з іншими секторами. В ЄС це розуміють і роблять на це ставку.

ЄС оновив регламент із землекористування та лісництва, який ставить амбітну мету — накопичити 310 млн т CO₂e у ґрунтах до 2030 року. Крім того, наразі розробляється Директива про моніторинг стану ґрунтів, яка спрямована на гармонізацію даних, уніфіковані метрики, прозорість. Цікаво, що в аргументації до законопроєкту згадано і повномасштабне вторгнення росії в Україну – як приклад вразливості глобальної продовольчої системи. Також напрацьовується підґрунтя для регуляторного та ринкового мотивування агровиробників інтегрувати та масштабувати практики регенеративного сільського господарства (carbon farming) для цілеспрямованого покращення показників здоров’я ґрунту та максимізації потенціалу ґрунту накопичувати вуглець.

Які завдання є в України?

Якщо в рамках підготовки до членства в ЄС Україні потрібно буде встановити національну ціль щодо накопичення вуглецю в ґрунті, це передусім передбачатиме консолідацію достовірних даних про наявний стан ґрунтів та здатність накопичувати вуглець. Іншими словами — визначення базової лінії, відносно якої така ціль буде відштовхуватися. Крім того, завдання полягатиме у визначенні внеску саме сільськогосподарських земель (адже є ще землі лісового фонду), формуванні реалістичного цільового показника та визначенні ролей щодо реалізації такого показника серед різних гравців агросектору.

Для агровиробників тут виникатиме завдання набути нову або переосмислити наявну експертизу про агрохімію, про процеси, які відбуваються в ґрунті, для проактивного управління динамікою органічного вуглецю та збільшення його вмісту без ризиків для врожайності. Тобто щоб показник органічного вуглецю в ґрунті став одним із критеріїв планування.

Тут виникає простір та необхідність для державно-приватного партнерства, тому що для створення ефективних доказових національних політик та програм, особливо в таких сферах, принципово важливо розуміти позицію сектору, реальну ситуацію «на полі».

Навіщо потрібне кліматичне управління в рослинництві?

Адаптація до змін клімату та зменшення його наслідків – це не лише про управління ризиками, а й про напрямки підтримки довгострокової стійкості агросектору.

Про які бізнесові можливості йде мова? В першу чергу, це участь на міжнародних добровільних ринках вуглецевих сертифікатів. Вуглецевий сертифікат – це фінансовий інструмент, який демонструє вимірюване та верифіковане зниження, уникнення або поглинання однієї тонни викидів парникових газів (тCO₂e) від низьковуглецевої діяльності. Kernel спільно з Sentinel Earth наразі розробляє пілотний проєкт із випуску вуглецевих сертифікатів за міжнародним стандартом від Verra. Пілот охоплює близько 15 тис. га на Чернігівщині та має на меті відпрацювати всі процедурні процеси й вимоги стандарту VCS, необхідні для випуску сертифікатів найвищої якості. Одночасно в межах проєкту тестуються стратегії комерціалізації сертифікатів на вуглецевих ринках, що стане фундаментом для масштабування ініціативи.

Друга категорія можливостей стосується диференціації сільськогосподарської продукції за її вуглецевим слідом та маркетування низьковуглецевої продукції як преміальної. Такі напрацювання вже існують на інших сировинних ринках, зокрема серед виробників азотовмісних добрив та металів. В контексті реалізації низьковуглецевої продукції на міжнародних ринках українські агровиробники знаходяться в кращій позиції відносно ключових світових гравців завдяки особливостям наших агрокліматичних умов, якості ґрунту та історичному досвіду України у веденні сільського господарства.

Окремо варто зазначити, що показники скорочення викидів парникових газів від агровиробництва є одними із пріоритетних умов «сталого» фінансування (англ. sustainability-linked finance). Тобто конкретні вимірювані метрики низьковуглецевого розвитку компанії можна позиціонувати як аргументи в переговорах з фінансовими інституціями щодо вартості залучення фінансування для потреб агробізнесу.

Матеріал підготовлено Мартою Трофімовою, керівницею напрямку сталого розвитку Kernel.